Виповнився рік, відколи в Криму відбувся санкціонований російською владою референдум про зміну статусу Автономної Республіки Крим та її приєднання до Росії. Через рік після окупації півострова для світової спільноти стає дедалі очевиднішим, що анексія Криму була заздалегідь спланованою Кремлем акцією. Навіть більше, експерти припускають: про захоплення Криму могли знати й інші країни. Зокрема Китай, з керівництвом якого Віктор Янукович підписував угоди напередодні втечі.
Санкції, якими російській владі пригрозила світова спільнота одразу після анексії Криму, хоч і були спрямовані проти президента Росії Володимира Путіна та його найближчого оточення, не справили на них належного ефекту. Відмовлятися від ідеї «Крим наш» у Білокам’яній не стали. А обіцянки кримчанам від російської влади поки так і лишились обіцянками.
«Все, що буде просити Севастополь, Крим чи загалом Південний Схід, ми підтримаємо, і Росія дасть будь-які гроші. Ми дамо будь-яку кількість нафти й газу. Ніхто не замерзне на Південному Сході України», – сказав депутат Думи Володимир Жириновський.
Заяви Жириновського, що заохочували кримчан, насправді обернулися зворотнім боком монети. Свобода слова та пересування, туристичний бізнес і економіка Криму не просто мерзнуть від північних холодів, а впевнено крокують у напрямку стагнації. Найприкріше в цій ситуації те, що, український уряд не лише не спроможний нині вплинути на ситуацію, а й, здається, не має плану дій, вважає президент Джеймстаунівського фонду Ґлен Говард.
«Український уряд не має виробленої політики щодо Криму, так само, як російський уряд не має можливостей для економічних інвестицій у Крим. Тому головне завдання російських військових зараз – атакувати Маріуполь, щоб отримати доступ до Херсона, а відтак до водопостачання для півострова, адже без води Крим не буде процвітати», – каже він.
Утім, ніхто й не казав, що російська влада зацікавлена саме у процвітанні півострова, а не власному, заявив в одному зі своїх останніх інтерв’ю нині покійний російський опозиціонер Борис Нємцов. Він стверджував: оточення Володимира Путіна намагається нажитися й на війні в східній України, і на будівництві Керченського мосту, й на багатьох інших новостворених можливостях.
З цим погоджується й незалежний американський дослідник Пітер Вуд. Зокрема він звертає увагу на військово-промисловий комплекс, який Росія присвоїла разом із півостровом.
«Україна експортувала кораблі-амфібії «Зубр» до Китаю відповідно до довгострокової угоди, але після анексії Криму, звісно, усе це опинилося на територіях, підконтрольних Росії», – каже Пітер Вуд, експерт із питань безпеки Китаю.
Китайській стороні вдалося надзвичайно швидко домовитися про переукладання угод, додає він.
«І питання, яке тут виникає, це – чи знав Китай заздалегідь про анексію? Чи існувала якась домовленість між Китаєм і Росією щодо того, що ж буде з усіма тими мільярдами доларів, які Китай виклав, аби отримати це обладнання? Враховуючи все це, я не здивувався б, якби китайська підтримка дій Росії на практиці мала набагато більше спільного з їхньою зацікавленістю у «Зубрах» і в тому, щоб не втратити доступ до цієї технології», – каже Вуд.
Зі слів Надеж Роланд з американського Національного бюро азійських досліджень, китайські гроші також можуть стати тією рятівною подушкою, якої Росія нині потребує в Криму.
«Чи може Китай дати гроші? Так, але радше за все він їх дасть не Україні, а Росії. Гроші або ж економічні важелі, завдяки яким Росія тоді заявить – от бачите, ми прийшли й допомогли вам», – каже Роланд.
Роланд каже, що їй «дуже шкода України». Питання Криму не зводиться лише до конфлікту між Україною та Росією й тиску західних санкцій. Зацікавлених в півострові більше, а отже, так само більше й підводних рифів для долі Криму та його мешканців.
