Російська держава добровільно позбувається «монополії на насильство», залучаючи проурядові угруповання для досягнення тих цілей, які не може відкрито здійснювати поліція. З убивством Бориса Нємцова, яке порушило неписане правило постсталінської доби – про те, що конфлікти «у верхах» необхідно вирішувати ненасильницькими методами – російські ліберали бояться початку нової хвилі репресій, пише The Economist.
Спершу, 27 лютого 2014 року, російські солдати без розпізнавальних знаків захопили Крим, а згодом Росія почала війну проти України. Рівно через рік показове вбивство Нємцова «ознаменувало повернення російської кампанії політичного насильства з України на свою батьківщину», пише видання. Якщо Путін вирішить, що вже досягнув вершини свого авантюризму в Україні, то, швидше за все, він надолужить це фізичними репресіями та насильством у себе на батьківщині.
І справді, за шість днів до вбивства Нємцова Кремль організував марш під гаслами проти Майдану, України, Заходу та російських лібералів, у якому, серед тисяч інших, взяли участь бандити Рамзана Кадирова, ставленика Путіна в Чечні.
«Марш проти Майдану став кульмінацією тривалої кампанії ненависті та нетерпимості, – пише видання. – [Проурядові естремісти та терористичні угруповання] – це не активісти з народу, які виринули на хвилі націоналізму, а організації, створені та фінансовані Кремлем», – пише газета, згадуючи банду мотоциклістів «Нічні вовки», які грали активну роль у захопленні Криму та користуються підтримкою Путіна, та вже згаданих кадировців – 15 тисяч добре навчених та озброєних до зубів бойовиків, які кілька місяців тому привселюдно присяглися захищати Путіна.
«Це лише найвідвертіші приклади того, як російська держава передає функції репресій «зовнішнім виконавцям» – недержавним групам, втрачаючи таким чином монополію на насильство. Це є ознакою не сили, а навпаки, слабкості держави. Але саме через слабкість держава часто вдається до жорстоких репресій», – пише видання.