Генеральний секретар Енергетичної хартії – ініціативи, яка виникла на початку 90-х років і діяльність якої спрямована на створення правового поля для глобальної енергетичної безпеки на основі відкритих, конкурентних ринків і принципів стійкого розвитку – Урбан Руснак вважає, що проблема постачання газу з Росії до Європи дуже комплексна, адже у процесі транспортування та споживання енергоресурсів задіяні чимало гравців. Він наступним чином прокоментував українсько-російські домовленості в Мілані щодо газового питання та ціни і транзит російського газу до європейських споживачів.
"Те, що сторони домовились про 385 доларів за тисячу кубометрів означає, що ми матимемо стабільну та передбачувану зиму. Я вважаю, що енергобезпеку України не можна пов’язувати виключно з реверсними поставками газу. Ми маємо також розуміти, що незважаючи на те, що Росія припинила постачати газ до України з червня цього року, Україна продовжує транзит газу до Європи за свій власний кошт. Україна використовує свій власний газ. Якщо вони не домовляться по поставки, то українці зіткнуться з вибором: забезпечувати власне населення газом, чи забезпечувати обіцянки «Газпрому» про постачання газу до Європи. Українці використовують 5-7% відсотків власного газу, щоб доставити газ до Європи", - заявив Урбан Руснак.
Марат Тертеров, співзасновник та виконавчий директор Енергетичного клубу у Брюсселі вважає, що на ціну впливає кілька факторів.
"Наскільки ціна адекватна – це питання між продавцем та покупцем. Продавець хоче продати дорожче, а покупець купити дешевше. Другий фактор, який впливає на ціну – а хто власник активів компаній, які купують газ? Наприклад, в Європі «Газпром» продає газ сам собі - за різними цінами. Третій фактор – це безпосередня світова ціна. Ми не маємо глобальної ціни на газ, але маємо глобальну ціну на нафту. Ціна на газ індексується відповідно до ціни на нафту", - вважає Марат Тертеров.
Експерти підняли питання і про диверсифікацію поставок газу до Європи. Не оминули увагою і російську співпрацю з Китаєм та будівництво «Південного потоку».
"Так, Росія шукає нові ринки збуту на Сході. Однак постачання газу до Китаю, угода з яким вступає в силу цього року, відбуватиметься за рахунок інших ресурсів, аніж ті, які використовуються для постачання газу до Європи. До того ж, газ із Західного Сибіру чи північного не можна постачати до Китаю – відсутня відповідна інфраструктура. «Південний потік» зайвий. Він не потрібен для того, щоб виконувати свої зобов’язання перед європейськими споживачами. Чи буде він побудований чи ні – це питання до російських інвесторів", - вважає Урбан Руснак.
Урбан Руснак також вважає, що постачання скрапленого газу зі США до Європи є надзвичайно важливим символом у трансатлантичних стосунках, але Сполучені Штати не зможуть забезпечити ті самі об’єми, які надходять до Європи зі Сходу.
За словами експертів, європейську енергобезпеку міг би зміцнити Іран, з яким співпрацюють деякі європейські компанії, однак прогрес, який спостерігався між Заходом та Тегераном, сповільнився.
"У сфері енергобезпеки це був би значний вплив, якби Іран зміг вступити у гру. Він посідає друге місце за покладами природнього газу у світі, однак ми поки що далекі від цього. Коли там до влади прийшов Роугані ми думали, що буде покращення, але виявилося, що це не так", - переконаний виконавчий директор Енергетичного клубу у Брюсселі Марат Тертеров.
За експертними оцінками, сьогодні через Україну проходить понад 80% імпорту газу, який споживають країни Центральної та Південно-Східної Європи, тому питання енергетичної безпеки та наявності надійних партнерів стоїть надзвичайно гостро.
Дивіться також: "Енергетична зброя" спрацює проти самого Путіна - європейський дипломат у Вашингтоні
