Вибори уже давно стали джерелом натхнення для сатириків. Кандидати на ті, чи інші посади, як правило, надають багато матеріалу для висміювання. Карикатура загалом, у наш час переживає період трансформації. Газети, які свого часу стали провідним споживачем карикатури, поступово відмирають у традиційному паперовому вигляді. Тож карикатуристи шукають можливості заробити на своїй творчості в Інтернеті, що однак не легко.
Карикатура починається із замальовки, яка у спритних руках Мета Воркера перетворюється на сатиричну картину. Мет – художник-карикатурист політичного Інтернет-видання. Об’єктом своїх насмішок він обрав кандидата у президенти від Республіканської партії Мітта Ромні. Для Мета та його колег Ромні зробив справжній подарунок, заявивши на зустрічі з виборцями у Флориді, що 47% американців сидять на шиї у держави, і не його завдання турбуватися цими людьми.
«Я дуже старомодний. Чимало сучасних карикатуристів використовують багато слів та виразів. Але я віддаю перевагу перевіреним часом, таким собі графічним жартам», – каже Мет.
Президент Барак Обама також надає чимало матеріалу для сатириків. Однак, за професійне життя Воркера, найбільше приводів для жартів постачала попередня адміністрація США:
«Вісім років правління Джорджа Буша та Ричарда Чейні було манною небесною. Для світу це були тяжкі роки, а для карикатуристів чудовий час».
Хоча карикатура залишається впливовим, не рідко суперечливим засобом сатири, газетна індустрія переживає нелегкі часи. Тож професіоналам цього жанру все складніше заробити на життя, висміюючи інших на папері.
Джимі Марґулес працює для газети «The Record» у штаті Нью-Джерзі:
«Останні кілька років ми проводимо не офіційний перепис карикатуристів. Ще донедавна ми нараховували приблизно сто штатних карикатуристів по всій країні. Тепер їх залишилось близько шістдесяти».
На погляд Джимі, індустрія втрачає мистецтво критики, яке за своєю суттю є відвертішою навіть редакційні статті:
«Карикатура дозволяє у дуже простий спосіб висміяти когось, показати правду, так як це не можливо зробити письмово».
Художник Чип Бак передає свій досвід створення карикатури молодому поколінню. Чип колись працював для провідної газети у штаті Огайо. Лауреат чисельних премій Чип відкрив свій власний веб-сайт політичної карикатури:
«Настали складні часи для традиційної карикатури. Але з’явилось багато нових можливостей. Редакційна карикатура та карикатура, загалом, зараз популярні як ніколи. Її можна побачити будь-де в Інтернеті. Проблема для нас, знайти спосіб заробити на цьому».
Тож як і інші традиційні паперові галузі, карикатуристи шукають способи пристосувати своє мистецтво до вимог часу. При цьому вони прагнуть заробити гроші, адже інакше це унікальний жанр може поступово зникнути.
«Вісім років правління Джорджа Буша та Ричарда Чейні було манною небесною. Для світу це були тяжкі роки, а для карикатуристів чудовий час».Мет Воркер
«Я дуже старомодний. Чимало сучасних карикатуристів використовують багато слів та виразів. Але я віддаю перевагу перевіреним часом, таким собі графічним жартам», – каже Мет.
Президент Барак Обама також надає чимало матеріалу для сатириків. Однак, за професійне життя Воркера, найбільше приводів для жартів постачала попередня адміністрація США:
«Вісім років правління Джорджа Буша та Ричарда Чейні було манною небесною. Для світу це були тяжкі роки, а для карикатуристів чудовий час».
Хоча карикатура залишається впливовим, не рідко суперечливим засобом сатири, газетна індустрія переживає нелегкі часи. Тож професіоналам цього жанру все складніше заробити на життя, висміюючи інших на папері.
Джимі Марґулес працює для газети «The Record» у штаті Нью-Джерзі:
«Останні кілька років ми проводимо не офіційний перепис карикатуристів. Ще донедавна ми нараховували приблизно сто штатних карикатуристів по всій країні. Тепер їх залишилось близько шістдесяти».
На погляд Джимі, індустрія втрачає мистецтво критики, яке за своєю суттю є відвертішою навіть редакційні статті:
«Карикатура дозволяє у дуже простий спосіб висміяти когось, показати правду, так як це не можливо зробити письмово».
Художник Чип Бак передає свій досвід створення карикатури молодому поколінню. Чип колись працював для провідної газети у штаті Огайо. Лауреат чисельних премій Чип відкрив свій власний веб-сайт політичної карикатури:
«Настали складні часи для традиційної карикатури. Але з’явилось багато нових можливостей. Редакційна карикатура та карикатура, загалом, зараз популярні як ніколи. Її можна побачити будь-де в Інтернеті. Проблема для нас, знайти спосіб заробити на цьому».
Тож як і інші традиційні паперові галузі, карикатуристи шукають способи пристосувати своє мистецтво до вимог часу. При цьому вони прагнуть заробити гроші, адже інакше це унікальний жанр може поступово зникнути.
